Історія Краю

“Места силы” на Черкасщине

Черкасская область – центр Украины, который заряжает энергией того, кто ее посетит.

 

''Места силы' на Черкасщине'

“Места силы” – это особые районы, в которых фиксируется сильная энергетика. Там человек чувствует себя по-другому, меняется его физическое и духовное состояние.

Три колодца, с. Суботов, Чигиринский район

"Места силы" на Черкасщине

Недалеко от центра села стоят три колодца, которые сотни лет считают чудодейственными. Сам гетман Хмельницкий, согласно поверью, отдал приказ трем казакам выкопать колодцы на месте целебного источника. Его водами местный старец исцелял раненых казацкого лазарета.

Дуб Максима Зализняка, Холодный Яр

"Места силы" на Черкасщине

Дуб Максима Зализняка известен как тысячелетний сторож Холодого Яра. Это дерево самое большое в Украине и одно из самых больших в Европе. Ему уже более 1100 лет. Говорят, под его шатром побывали Богдан Хмельницкий, Северин Наливайко, Максим Зализняк, Тарас Шевченко. Дуб высотой более 30 метров могут охватить разве что семь человек. По поверьям, он имеет волшебную силу. Легенда гласит, тот кто отдохнет под его пышной кроной, обретет силы достичь желаемого.

Дерево любви, дорога к селу Мошны

"Места силы" на Черкасщине

По дороге в Мошногорье можно увидеть удивительное дерево – ольху, которая срослась с дубом. Много людей верит, что этот симбиоз – символ верности. Влюбленные уверены, повязанная на дереве ленточка – символ вечной любви.

Трахтемиров, Каневский район

"Места силы" на Черкасщине

Трахтемиров – первая казацкая столица. С давних времен на территории села основывались культовые святилища, которых насчитывалось более 30. По легендам, в небольшом монастыре доживали свой век казаки-характерники. Современные исследователи считают, что это место – энергетическая приманка. Если вы хотите восстановить внутренние силы, уверенность в себе, обязательно побывайте здесь.

Свято-Онуфриевский источник, с. Мельники, Чигиринский район

"Места силы" на Черкасщине

Неподалеку от Свято-Троицкого Мотронинського монастыря есть целебный источник. Во времена Богдана Хмельницкого родниковая вода исцеляла казаков от многих болезней. В ее составе содержится серебро и радон в оптимальных для человека концентрациях.

============================================================================================

Коротко з історії

Канів. Назва міста має тюркське коріння. “Канів” – “місце крові” або “ханський перевіз”.aHR0cDovL3VrcmFpbmFpbmNvZ25pdGEuY29tL3NpdGVzL2RlZmF1bHQvZmlsZXMvdTMva29iemFyNC5qcGc

 На лівому березі Канів зустрічає прекрасними краєвидами водосховища, а ще колоритним пам’ятником кобзареві.А головною архітектурною пам’яткою Канева -є Успенський собор.

aHR0cDovL3VrcmFpbmFpbmNvZ25pdGEuY29tL3NpdGVzL2RlZmF1bHQvZmlsZXMvdTMvdXNwX2syLmpwZw

Собор збудував київський князь Всеволод у 1144 році. Він спочатку був Георгієвським, але пізніше його переосвятили на собор Успіння Богоматері. У 1239 році монголо-татари зруйнували Канів. Собор уцілів, хоча тривалий час стояв напівзруйнованим. Відбудували святиню у ХVІ столітті. Тоді ж її укріпили для виконання фортифікаційних функцій у боротьбі з татарами. І собор справно виконував ці функції. Особливо пам’ятною стала оборона собору від турецько-татарської армії у 1678 році. Нею керував архімандрит Макарій Токаревський. Тривала вона кілька днів. Врешті-решт татари обклали собор дровами і соломою і підпалили. Оборонці змушені були здатися. Їх піддали жорстоким тортурам, а особливо жахливу страту придумали Макарію – спочатку йому відрубали ноги, а потім відкрутили голову. Згідно з легендою в руїнах собору залишилися гори мертвих тіл, які почали розкладатися. Але тіло Макарія було нетлінним. Його спочатку поховали у Каневі, а у 1688 році перенесли до Переяслава. Мощі Макарія було визнано чудотворними, вони ніби то зцілювали хворих та немічних. Врешті решт Макарія було канонізовано як чудотворця та мученика. Нині поряд із собором стоїть пам’ятник Святому Макарію.У руїнах собор стояв до 1810 року. Відбудували його греко-католики, які на 20 років раніше збудували поряд із собором училище Братів Василіан. Саме тоді храм набув рис класицизму. У 1833 році греко-католиків із собору вигнали й передали його православному духовенству.Зовсім недалеко від собору стоїть пам’ятник на могилі відомого радянського дитячого письменника Аркадія Гайдара. Аркадій Петрович, який у 1941 році працював військовим кореспондентом і потрапив у оточення, загинув неподалік від Канева, біля села Ліплява. У 1947 році тіло письменника перепоховали у Каневі.Документальна історія Канева почалася з другої половини 11 століття. У часи княжої доби місто було важливим перевалочним пунктом на торговому шляху “із варяг у греки”. У ХІІІ столітті, після руйнування міста Батиєм, Канів став резиденцією баскаків – намісників монголо-татарського хана у завойованих землях.Новий період історії Канева почався у ХVI столітті, коли він став одним із осередків формування козацтва. Місто навіть було неофіційною козацькою столицею. “Черкаси канівські” так називали тоді козаків, які збиралися та будували хутори на землях канівського старости, майбутнього засновника Запорізької Січі – Дмитра Байди-Вишневецького. А трохи пізніше доля пов’язала із Каневом видатних козацьких полководців Івана Підкову та Самійла Кішку. Отамани були поховані поряд із містом на Чернечій горі (нині гора називається Тарасовою), де в ті часи стояв шанований козаками Успенський монастир. Тому зазначимо лише, що в 1686 році Канівщина була оголошена нейтральною (нічийною) територією. А 1711 року у Канів повернулись поляки. Вони оголосили місто центром староства та збудували в ньому замок, який у 1768 році спалили гайдамаки отамана Семена Неживого.1793 року Канів увійшов до складу Російської імперії, а через сорок років його зробили повітовим центром.

IMG_0809

Існує народне прислів’я: “Шляхи України у Каневі сходяться”. Точно відомо де. За два кілометри від Канева розташоване місце, що є одним з головних духовних центрів України – Національний Шевченківський заповідник – Тарасова гора. Раніше гора називалась Чернечою, змінили назву у 1861 році, після перепоховання тут Тараса Шевченка. Помер великий поет у Санкт-Петербурзі, де й був похований. Але зважаючи на численні народні прохання, царська влада дозволила перепоховати поета на тому місці, де він заповів це зробити.Одним з ініціаторів поховання Шевченка у Каневі був друг поета Григорій Честахівський, хоча відомий етнограф та меценат Василь Тарновський хотів поховати тіло поета на Чернігівщині, у Качанівці, а у Києві на горі Щекавиця, навіть була викопана могила. Домовину спочатку привезли у Київ, до однієї із церков на Подолі, а потім, пароплавом по Дніпру перевезли до Канева. У Каневі два дні труна лежала в Успенському соборі. 22 травня 1861 року відбулася панахида, після якої великим возом, який тягли не воли, а люди, тіло поета повезли на Чернечу гору. Причому прямої дороги, що нині займає якихось кілька кілометрів, в той час не було. Процесії довелося робити величезний гак понад ярами аж через село Хмільна.Сучасний пам’ятник над могилою поета був поставлений у 1939 році. Раніше тут стояв інший пам’ятник, а ще раніше – великий хрест. Поряд із могилою розташовано музей, який не перший рік ремонтується.Недалеко від Тарасової гори розташовано майданчик із героями творів поета. Саме такими їх бачать сучасні скульптори. Прометей, Катерина, Гонта – кого тут тільки немає.

image (2)
Споглядаючи Канівські гори, важко уявити, що колись тут було море. Від тих часів у відкладах дислокацій та на Дніпровському дні збереглися численні залишки доісторичних морських тварин. Наприклад, зовсім нещодавно ентузіасти палеонтологи, за допомогою водолазів та лебідки, підняли унікальну знахідку – велику скам’янілу мушлю доісторичного молюска вагою до п’ятисот кілограм. Зараз Канівський природний заповідник вважається одним з найгарніших у центральній Україні.  Звідси прекрасно видно Дніпро з його численними піщаними перекатами та косами, видно безкраї простори водосховища, видно заліснені вершини Канівських гір.Найбільшою окрасою Канева є Славута-Дніпро. Нижче міста він чи не найгарніший в Україні. Особливо навпроти Канівського природного заповідника, в якому буде наступна наша зупинка. Недаремно саме цей Дніпро оспівували численні поети та письменники. Саме тут він ревів та стогнав у Шевченка, саме тут він був “чудным при тихой погоде” у Гоголя. І саме таким його уявляють більшість українців.Пагорби заповідника – це Канівські дислокації – одна з найбільших яружно-балкових систем Європи. Здавна на цих пагорбах селились люди. Недаремно тут відкрито близько чотирьох сотень давніх поселень. Серед них Велике скіфське городище на однойменній горі, та городище літописного міста Родень, розташоване на Княжій горі.

Крайовий отаман Черкаського крайового товариства Українського козацтва Віталій Чепелуха.

 

IMG_0810

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row]