20 Дек Черкаське крайове товариство українського козацтва співорганізатори 12-х Богданівських читань.
13 грудня 2023 року в Черкаському національному університеті ім. Богдана Хмельницького відбулися 12-ті Богданівські читання.
В них брали участь структурні підрозділи Черкаського крайового товариства українського козацтва, це Науково- освітній центр українського козацтва, директор Присяжнюк Юрій Петрович, козацька старшина ЧКТ УК , гетьман УК Микола Миколайович Пантелюк.
На заходах присвячених 375 річниці козацькій революціі під проводом гетьмана України Богдана Хмельницького, та 150 річчю від дня народження гетьмана Павла Скоропадського учасниками були професорсько-викладацький склад Черкаського національного університету та гості інших вищих навчальних закладів.
З вітальним словом до присутніх виступив Гетьман Українського козацтва Микола Пантелюк.
А це – слово привітання Гетьмана Українського козацтва М.Пантелюка до учасників конференції –
Слава Україні!
Шановний пане ректоре, Олександре Володимировичу!
Шановні друзі-освітяни! Панове козаки й берегині!
Насамперед хочу подякувати Вам, Олександре Володимировичу, усьому колективу університету за запрошення мені, козацькій громадськості України взяти участь у ваших / наших козацьких заходах – науковій конференції та посвяті студентської молоді в козацтво. Ми це високо цінимо й підтримуємо.
Перше, на чому хотілося б наголосити, це на тому основному пріоритеті діяльності, який ви визначили для себе з початком російського широкомасштабного вторгнення. Це – максимально можливе сприяння захисту України, її незалежності та територіальної цілісності від московського агресора. У навчальному закладі воно помітне в усьому – від служби в Збройних силах України, інших військових формуваннях ваших студентів, аспірантів, викладачів, їхньої безпосередньої участі у бойових діях на фронті, до численних благодійних заходів, спрямованих на допомогу державі й конкретним людям. Університет живе потребами армії й всієї країни – і це найголовніше. За це ще раз дякую.
Особливі слова вдячності за те, що колектив університету підтримує зв’язки з рідними та близькими тих Героїв, які віддали своє життя за Україну. У цьому випадку хочу сказати таке. По-перше, і це найголовніше, кожного, хто віддав за Україну найцінніше – життя – ми не повинні забувати. Героїв маємо пам’ятати поіменно, відповідно – вшановувати. По-друге, така потреба мотивована ще й тим, що ми всі покликані виконувати інше важливе завдання – формувати й зміцнювати українську національну історичну пам’ять. Це завдання принципово важливе з погляду стратегії збереження та розвитку України, її державності, піклування про долю прийдешніх поколінь. І в поглядах на історію, і в оцінках сьогодення Україна, усе Українське мають надовго, назавжди стати головним пріоритетом. Переконаний, що це забезпечить нам ту національну єдність, про яку нині говорять багато, але ще не всі, на жаль, для неї достатньо роблять. Будь-які дії, спрямовані на розкол та послаблення України, скажімо, колективу навчального закладу чи національно-патріотичного громадського руху, мають бути засуджені й відкинуті. Здобутком ректора, досягненням усієї університетської громади вважаю відкриття та плідну діяльність кафедри військової підготовки. Таке рішення, як і виконану за останні роки значну конкретну роботу, її позитивні результати важко переоцінити. На жаль, мрії людей мого покоління, що після авантюрної з боку кремля совєтсько-афганської війни (у якій мені прийшлося брати участь) воювати вже не доведеться, не збулися. Нашим дітям і внукам випало зі зброєю в руках захищати святу-святих – свою рідну землю. Сьогодні це означає не лише боронити її на полі бою, а й давати гідну відсіч численним, по суті перманентним гібридним атакам брехливої московської пропаганди. Війна тепер така, що доводиться воювати не лише автоматом і дроном, а й знаннями, інтелектом, раз по раз здавати екзамен на вірність патріотичному обов’язку. Я дякую колективу, усьому особовому складу кафедри, який очолює полковник ЗСУ Володимир Володимирович Вареник, за ваші нелегкі будні й отримані перемоги. Низький, доземний уклін вашим вихованцям, які віддали життя за Україну, оремо – їхнім батькам і матерям!
Користуючись нагодою, хочу підтримати козацький рух в університеті. Принагідно звернутися до тих, хто ініціює, очолює, усіляко підтримує та власне представляє козацтво Черкаського національного університету.
Черкащина – це особливий регіон нашої єдиної й святої України. Саме тут понад 500 років тому виникло й звідси поширилося на Запоріжжя й далі Українське козацтво. Тоді бути козаком означало лишатися відданим християнській (православній) церкві, вільному, позбавленому магнатської зверхності способу життя, а сьогодні – Україні, її нації та державі. Проте суть, що єднає козацький рух тоді й зараз, одна. Словами Андрея Шептицького – це Бог, Людина, Україна.
Почесно народитися й жити на землі, яка дала Україні, Європі й світу Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, В’ячеслава Чорновола, багатьох інших достойних людей. І перший у цьому ряду – Б. Хмельницький. Його ім’я носить ваш університет, його ім’я носить ваша козацька сотня, його ім’я носить ваше крайове товариство. Це справді почесно й водночас відповідально.
Богдан Хмельницький – це гетьман-переможець! Бажаю Вам перемог під його прапором, під його іменем!
Слава Україні! Слава її Героям! Слава Українському козацтву!
Також на цих заходах було зачитано святковий наказ, і вручено нагороди за плідну працю і наукові дослідження, ректору ЧНУ , та іншим історикам цього вищого навчального закладу.
Прес-центр ЧКТ УК.
Please follow and like us:
No Comments