Продукти харчування,теплі речі,постільні комплекти,та сучасну буржуйку для приготування їжі доставили Черкаські козаки на передову.

22 Янв Продукти харчування,теплі речі,постільні комплекти,та сучасну буржуйку для приготування їжі доставили Черкаські козаки на передову.

 

image005

image004

Продукти харчування,теплі речі,постільні комплекти,та сучасну буржуйку для приготування їжі доставили Черкаські козаки на передову. Їх отримала третя окрема танкова бригада під назвою ,,ЗВІРОБІЙ,, , яка дислокується у Маріуполі, Вояки радіють призентам і чекають на новорічні вітання. Важким був шлях до Маріуполя,не знайомі населені пункти,погана зазвичай дорога,хотілось спати ,адже ми їхали в нічний час і не скрізь були указівні знаки,доводилось навіть і блукати.
За кермом був молодий козак Евген ,але керував справно і безпечно, а нам приходилось постійно з ним розмовляти ,аби не заснув за кермом. Проїзжали гарним історичним містом Запоріжьем та бачили яскраву ,всю в вогнях,козацьку Хортицю,і щось запікало в грудях,зжималось серце ,адже це було святе козацьке місце . Деякий час  ми сиділи мовчки,і кожен думав про своє.Заговорив першим капелан, священик УПЦ КП отець Василій, який сидів по заду мене:З Богом хлопці і щось собі під ніс почав шептати,с тих слів що ми почули ,зрозуміли що це молитва Божа.На виїзді з міста ,заправивши на заправці  машину,ми зайшли в середину аби попити чаю ,кави хто ,що хотів,та перекусили домашнім,що з собою дали наші рідні на дорогу. Одягнені були в військовий комуфляж ,навіть священик ,тому не могли не звернути увагу на нас, дві симпатичні дівчата-оператори АЗС.Хлопці куди ви їдете , запитали вони тихим  спокійним голосом ?Туди відповів я ! Щасливої Вам дороги! , побажали ці молоді дівчиськи,Їхали ,жваво розмовляли ,десь було о пів на пяту ранку, коли перед очима постала бетона загорожа  через всю дорогу,там стояли  металеві навхрест поварені швелера,але нікого не було на дорозі.Спочатку ми подумали ,що це блокпост,але….? жодної живої людини.В право повертало дві вузеньки дороги без жодних дорожних табличок на дорозі,темрява ,густий ліс з права. Евген зупинився на хвилинку , не роби цього сказав я йому рухайся,давай вправо,до Маріуполя залишалось приблизно кілометрів пятьдесят тому сюрпризів очікувати  можна було  різних.Новігатор на моєму крутому айфоні потух,розрядився,а запальничка в авто не працювала,що ускладнило нам пересування,Адже стати та подрімати ми не могли тут і в цей час не знали куда їхати… ? ?, хвилин через двадцять було якесь село,але не наче всі вимерли люди ,жодного вогника у вікні, Нарешті ,ставай!,повертай назад! посвіти в подвіря !,  Перекинувши руку через тинок, нащупав защіпку та зайшов до двору.До мене бігло і лаяло якесь мале миршаве собача, але я вже його не боявся,а хлопцям наказав не глушити машину та сидіти з закритими дверями. У вікно стукати не прийшлось, господар сам почув і вийшов до мене.Привітався та вибачився перед ним, запитав дорогу на Маріуполь,відчув спокійну його реакцію на мене, попросився підзарядити телефон.Хвилин десять розмови,я зрозумів анти український настрій господаря, але я був тут толерантний,бо нам потрібно було лише одне ,добратись за призначенням, а псувати собі  і так втомленому нерви не хотілось.Не в довзі був НАШ блокпост і вже скоро ми в Маріуполі.Отак!

image003

image002

image001

Please follow and like us:
No Comments

Post A Comment