Черкаське крайове товариство Українського козацтва проти маніпуляцій історією заради політичних амбіцій

19 Июл Черкаське крайове товариство Українського козацтва проти маніпуляцій історією заради політичних амбіцій


12 липня 2021 р. під авторством В. Путіна опублікована стаття «Про історичну єдність росіян і українців». Вона викликала справедливу критику, позаяк швидко з’ясувалося, що історія в цій публікації не справжня, а єдність – провокативна. По суті ж це цинічна декларація нового етапу гібридної війни проти України.

У межах своєї культури росіянин (автор статті) демонструє великодержавні амбіції і власну інтелектуальну нікчемність. Вона в невідповідності між тим, що він уявляє та бажає, і тим, що є (чи було) насправді. У пошуках виходу з цієї кризової для себе ситуації політизує тему міжнародних відносин, перетворює історію на інструмент досягнення мети, якою бачить поглинання сучасної України («новий Переяслав»). Мрія про аншлюс сусідньої держави спонукає його принижувати цілий народ, його культуру, грубо спрощувати мовні й етнічні процеси, знімати з Росії відповідальність за маніпуляції та репресії. А ще радикально переглядати політику більшовиків, тих своїх попередників, які після Першої світової війни врятували Росію як геополітичне утворення, уміло замаскувавши своєю комуністичною ідеологією національне питання під соціальне. З подивом лишається хіба що запитувати, мовляв, наскільки «законною» в такому разі була перемога комуністичного СССР над нацизмом?

Що стосується запропонованих автором міфологем, то навіть перша з них – «росіяни й українці – один народ, єдине ціле» – не витримує жодної конструктивної критики. Свого часу філолог Осип Бодянський (1808–1877), історик Микола Костомаров (1817–1885), російський філолог Олексій Шахматов (1864–1920) довели, що в мовному й культурному аспектах українці не росіяни. Цю ж тезу підкріплюють сучасні наукові дослідження, надто ті, які стосуються ментальності та політичної культури двох народів.

Стаття, яка по суті є сумішшю невігластва й агресії, покликана тиснути на ту частину громадян України, які бояться, сумніваються, байдужі чи схильні до компромісу з агресором, є носіями російсько-совєтської ідентичності (згадування в тексті квазі-українців М. Хрущова й Л. Брежнєва зовсім не випадкове). При цьому у своєрідний спосіб автор визнає кризу сучасної Російської Федерації як національної держави. Подолати її кремлівський лідер намагається у звичний для себе спосіб: активізацією агресивних зовнішньополітичних устремлінь, насамперед щодо «найближчого» сусіда – українців, але, думається, не лише їх.

Україна – понад усе!

Слава Україні!

Прес-центр ЧКТ УК

Please follow and like us:
No Comments

Post A Comment