Ідея створення “козацьких класів” неабияк розчарувала фундаторів козацької педагогіки на Черкащині. Тепер ініціатива стати козаком ітиме не від учнів, а визначатиметься згори. Так поінформували на засіданні круглого столу, що відбулось 6 вересня в Управлінні освіти та науки Черкаської обласної державної адміністрації за участю Валерія Вікторовича Данилевського (начальник управління) та Оксани Іванівни Сімушіної (заступник начальника).

Обласне управління освіти вирішило втілили в життя ідею створення у кожному районі “козацьких класів”, тобто класів, де б навчання та виховання дітей здійснювалось на принципах козацької педагогіки. Ідея своєчасна, оскільки діти останнім часом губляться у віртуальному просторі за комп’ютерами та ноутбуками, втрачають дорогоцінний дар безпосереднього спілкування, щобільше ─ не маючи перед собою чіткої ідеології, часто втрачають духовні орієнтири, губляться в морі ідей, сект та молодіжних угруповань.

Слід зауважити, що козацька педагогіка не є чимось новим для Черкащини. Є ряд шкіл, які давно втілюють її принципи в життя. У Катеринопільському районі оплотом молодого козацтва стала Вікнинська школа. Тут уже з 1994 року функціонує “Козацький курінь”, створений педагогом-ентузіастом Миколою Дзюнем. Зараз цим “Куренем” опікується директор школи Василь Кураш. Але й Микола Григорович не залишив своє дітище, бере активну участь у житті шкільної козацької громади. Є в цієї організації свій статут, традиції, правила вступу (або виключення з лав козаків), чітко розроблений план заходів, навіть свій козацький літопис (діти разом з учителями підіймались на Говерлу, їздили на Хортицю, у Переяслав-Хмельницький, Шевченкове, Моринці, Канів, Холодний Яр), свої табу (дівчаток за козацькими правилами в “Курінь” не приймають), свій отаман та писар. Уся діяльність осередку базується на принципах козацького самоврядування (учителі здебільшого спостерігають і тільки  зрідка направляють учнів). “Вікнинський курінь” підпорядковується Черкаському крайовому товариству українського козацтва, тож, коли школярам виповнюється 18 років і вони пройшли усі випробування,  їх переводять із молодих у справжні козаки. Загальна чисельність осередку (з випускниками) перевищує 150 осіб, але, оскільки школа не дуже велика (до 100 учнів), а відбір у козаки здійснюється лише з 8 класу, тільки хлопчиків і досить строго, то козаків-неофітів усього лиш близько 10.

Усі ці напрацювання, на жаль, не ввійшли в систему козацької педагогіки, що запропонувало  обласне управління  освіти. “Ми одні із перших шкіл на Черкащині взялися за розробку основ козацької педагогіки, але за тими стандартами, що озвучило управління освіти, ми не зможемо працювати. По-перше, у козацькому класі має бути більше 20 осіб, а в нас зі всієї школи зараз до десятка козаків. По-друге, визначення козацьких класів тепер проводитиметься зверху. Тобто,  учителі оберуть (можливо навіть і найуспішніших) дітей і проголосять їх козаками. А де ж тут вольниця? Де особисте бажання  стати козаком? По-третє, тепер козаками стають і дівчатка (тобто весь клас), що суперечить козацькій традиції”, ─ розповів Василь Кураш (44 роки), отаман Катеринопільського козацтва, директор Вікнинського НВК.

“Як педагоги таке могли запропонувати? На Покрову наш Президент приїжджає на Чигиринщину. Ми теж з дітьми щороку туди їздили. А тепер, виходить, нам шлях закрито. Бо там уже будуть козаки, дібрані за новим принципом, та ще й всі в однакових одностроях. А в наших дітей одностроїв нема. У них є тільки виховання козацьке: вони вчать козацьку історію, пісні, намагаються жити за лицарськими законами. Якщо їх не пропустять на свято, то це означатиме, що ідею перевернули догори ногами. Або ж інших посвятять у козаки, а наших ─ ні, бо в них, бачте, немає відповідного одягу. Виходить якийсь парадокс: школа, яка 22 роки культивувала козацьку педагогіку, з козацької педагогіки усунута. Не знаю, як потім дітям в очі дивитись”,  ─ підтримує отамана Микола Григорович Дзюнь (67 років), колишній директор, засновник осередку, вчитель-пенсіонер.

Цю ж думку поділяє і генерал-хорунжий Українського козацтва Володимир Миколайович Сивак (67 років): “Рік тому був наказ Президента про покращення патріотичної роботи. Але майже нічого нового не зроблено. Усе тримається виключно на вчителях-ентузіастах.  Тому ми вийшли з пропозицією – запровадити на Черкащині пілотний проект – “Козацькі  школи”. Йшлося про створення базових шкіл, хоча б однієї на район, де б розвивали принципи козацької педагогіки. Це не так просто: треба писати методичні розробки, додаткові плани, думати про фінансування.  А в нас почали з “головного” – шиють однострої, кітелі, мазепинки… Уже навіть кількість визначили – 580 козаків. Усе виключно для того, щоб зустріти Президента. Але коли б хто справді цікавився козацьким статутом, то мав би знати, що до посвяти ніхто немає права одягати  козацькі однострої. Ми ж пропонували: створити  робочу групу із педагогів-практиків та методистів Управління,  розробити Положення,   програми, надіслати їх у школи області, а тоді вже  й  одностроями займатись. Інакше – привчаємо дітей до окозамилювання,  нівелюємо авторитет козацтва.  Не турбуємось про справу, а створюємо  “потьомкінські села” – бутафорію для Президента. Минуло вже три тижні  – реакції ніякої…  Знаю, базові школи з козацької педагогіки на Черкащині уже давно  діють (в Уманському, Христинівському, Монастирищенському, Маньківському, Катеринопільському, Тальнівському, Смілянському   та інших районах), їм потрібно надати офіційний статус, та саме з вивчення  їх досвіду і треба починати роботу, а не відкидати їхні напрацювання. Я сам не перший рік практикую козацьку педагогіку,   працюю в Уманському гуманітарно-педагогічному коледжі, організовую дитячі козацькі табори, 12 років очолюю ГО “Уманське козацтво”, тож добре знаю, що кажу”.

Педагоги-практики пропонують з метою урегулювання конфліктної ситуації, що склалася:

1) запросити на обласні урочисті заходи козацькі осередки шкіл, де традиційно культивувалась козацька педагогіка;

2) після проведення урочистостей, в найближчий час  знову провести засідання круглого столу при обласному Управлінні освіти, на якому підбити підсумки роботи, проведеної “козацькими школами”, узагальнити напрацьований досвід та утворити робочий орган із втілення в практику засад козацької педагогіки.

Тетяна Івашкевич