Інтерв’ю з радником Гетьмана України МГО «Українське козацтво», професором Юрієм Присяжнюком

16 Фев Інтерв’ю з радником Гетьмана України МГО «Українське козацтво», професором Юрієм Присяжнюком

Інтерв’ю

з радником Гетьмана України МГО «Українське козацтво», професором Юрієм Присяжнюком, відомого на Черкащині виступами на обласному радіо й телебаченні, також публічними лекціями на актуальні теми історії і сьогодення.

 

Як Ви, як професійний історик, оцінюєте особливості та головні перешкоди розвитку сучасного козацького руху в Україні?

Громадський козацький рух, як ми його знаємо, розуміємо й особисто представляємо, уже має свою історію. Вона, очевидно, розпочалася після переломного в житті Українського народу 1991 року. Однак тоді, як тепер з’ясовується, не все було «переломним». І надалі люди надто повільно й однобічно сприйматимуть нові реалії, боязко, з оглядом на минуле адаптуватимуться до них. Вийде так, що здобуття державної незалежності здебільшого матиме формальний характер, а ідейні апологети совдепії, разом з червоними директорами, які швидко трансформуються в олігархів, і надалі триматимуть час «на паузі». Козацтво, яке відроджуватиметься як громадський рух, виявиться причетним і до змін, і до застою.

Власне «неблагополучне благополуччя» радянської спадщини, як назвала той стан суспільства письменниця О. Забужко, перешкоджало активістам у козацьких одностроях ставити перед собою амбітніші цілі. Мілітарний за своєю природою козацький рух попервах не демонстрував готовності боронити Україну; війна за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави, що розпочнеться напровесні 2014 р., буде не так непідготовленою, як відкладеною. Проте коли Росія анексувала Крим, вторглася в Донбас, задекларувала наміри окупувати щонайменше 10 областей України і створити так звану «Новоросію», ситуація почала змінюватися. МГО «Українське козацтво» та деякі інші побратимські організації, щоправда, не такі численні й креативні, помітно активізували свою діяльність. Основні зусилля тепер були спрямовані на особисту участь у захисті України та волонтерство. Також на роботу, яку прийнято називати національно-патріотичним вихованням. Перед думаючою частиною козацтва постало питання готовності говорити з молоддю, а коли треба, то й середнім і старшим поколіннями, мовою сучасної затребуваності.

Чи вважаєте Ви козацький рух політичним, власне чи є він таким?

Громадський рух – це обов’язково не партійний Але чи є він направду неполітичним? На мій погляд, ні. Це просто нереально. Пригадаймо слова античного філософа Аристотеля, що кожна людина є політичною істотою… Загалом ступінь політизації МГО «Українське козацтво» я визначив би межами компетентності громадянського суспільства.

Історія і історична пам’ять – це різні, хоча й взаємопов’язані речі. Скажіть, якою мірою ми можемо говорити про викривлення історичної пам’яті, коли йдеться про сучасне козацтво?

Історична пам’ять, без перебільшення, відіграє велику роль у житті кожної людини, суспільства загалом. Пригадую, як 10 квітня 2008 р. телеканал «Інтер» провів перше в новітній Україні опитування телеглядачів щодо популярності історичних постатей. Його результати засвідчили високі позиції в історичній пам’яті громадян України людей, пов’язаних із козацтвом. Д. Вишневецький «посів» тоді 97-е місце, П. Калнишевський – 88-е, І. Богун – 85-е, П. Скоропадський – 82-е, І. Сірко – 53-е, П. Орлик – 36-е, П. Сагайдачний – 28-е, І. Мазепа – 11-е, Б. Хмельницький – 5-е. І це попри те, що підрахунок голосів вівся з порушеннями на користь «неукраїнської історії».

Ситуація виглядає дещо інакше, коли ми намагаємося цікавитися історичною пам’яттю, скажімо, французів. Для них козаки – це здебільшого військовики, нахаби, що вели себе брутально з цивільним населенням. Чому так? Бо у французів «лицарі степів» асоціюються з подіями 1814–1815 років, коли армія імператора Олександра І перебувала та території Франції, захопила й пограбувала Париж, інші великі міста. Різниці між українськими козаками й російськими «казачками» французька спільнота не бачить дотепер. Ми ж її, особливо після вторгнення Росії в Крим і Донбас, відчуваємо як ніколи сильно.

На яких цінностях і пріоритетах ґрунтується український козацький рух?

По-перше, на вивченні минулого, розумінні важливості культури, власне вищих цінностей, серед яких варто наголосити на вільнолюбстві, християнському віросповіданні, мові… Не скажу, що козацтво не схильне ігнорувати матеріальні статки, однак в ідеалі мисленнєвої діяльності та практичної роботи має бути саме так. Принаймні, коли у своєму повсякденні козаки починають перейматися виключно добробутом, заробітками, «заощадливими програмами» економії, вони швидко втрачають «боєздатність». Це десь нагадує традицію запорожців під страхом смерті не пускати на Січ жінок. Проте теперішня ситуація набагато складніша, бо реалії сьогодення потребують врахування ключових засад секуляризованої, соціально, морально, юридично й політично витребуваної, інформаційно-інтелектуально збагаченої та заразом ускладненої дійсності. По-друге, Україна воює. Біда? Так. Але так було чи не завжди. Нині українська спільнота має справу, як тепер кажуть, з гібридною війною. Вражені брехнею мізки – не менша проблема, ніж втрати на полі бою. Війну треба вигравати насамперед у своїй душі, а далі – в соціальному оточенні, регіоні, країні, світі. Для козацтва, як і всього українства, украй небезпечним є «одомашнення» агресора. Це коли люди постійно бачать на телеекрані ворога й поволі звикають до думки, що він – «свій». Повсякчасне витіснення чужого культурного й ідеологічного продукту з наших уявлень – першочергове завдання сучасного козацтва.

Козаки й берегині МГО «Українське козацтво» часті гості учнівських і студентських аудиторій. Чим вони цікаві сучасній молоді?

Прохопитися затребуваним часом словом ще не означає бути почутим. Будь-ким. І широким загалом, і навіть громадським активом, який часто займається повсякденною рутиною та ще бозна-чим, навіть політикою, але не головним. Перефразовуючи слова В. Стуса, у яких ішлося про митців, зазначу: час нині екзаменує кожного на волячий терпець, на опір. Стуса потрібно читати й знати. Він чи не перший розпізнав бацили отієї більшовицько-атеїстичної недуги, які пронизали українську душу настільки, що й після краху СРСР раз по раз нагадують про себе. Для молоді козацтво цікаве християнською вірою, українською життєвою правдою, опором агресору, твердістю переконань, шляхетністю.

То чи вдається впоратися з таким непростим навантаженням?

Почасти. Справа в тому, що нинішнє козацтво кооптоване різними людьми. Але переважно все ще тими, в яких у молодості відібрали Бога, спотворили історичну пам’ять, звульгаризували культуру. І вже не так важливо – ким був той «руйнівник»: російським великодержавним шовіністом, новоявленим олігархом, знахабнілим чиновником чи звичайним грошовитим сусідом. Хто присвятив себе служінню Україні, має знати: однострої, формальне дотримання лицарських ритуалів мало що дають для пробудження духу вільнолюбства, розвою національного життя. А саме по собі ритуальне пошанування історичних дат позитивно не позначається на прагненні віднайти у своїх серцях і помислах адекватну відповідь на нові виклики…

Отже, проблем вистачає…

Так. Що таке МГО «Українське козацтво» сьогодні? На це питання ми можемо почути десятки відповідей. Моє бачення таке: зазвичай це люди з добрими намірами й корисними для національної справи діями, але в них усе ще занадто мало внутрішньої свободи від бюрократичної та фінансової (меркантильної) залежності. Патріотизм?! Він є. Але нерідко неглибокий і не завжди зобов’язуючий, мотивуючий. Стверджуючи своє «індивідуальне обличчя», козак мав би більше відчувати обов’язок перед Богом, також нацією й людьми… У намірах збагнути складні та суперечливі події, явища, процеси він покликаний думати й діяти насамперед в інтересах України, бо апатія, мовчання, як і захоплення соціальними забаганками та ліберальними фантазіями, калічать його душу.

А як щодо жінок?

Жінки гідно представлені в козацькому русі. Ба більше, вони – берегині – часто є кращими носіями народних традицій. Проблема не в тому – може перебувати жінка в козацтві чи ні, а якраз навпаки: чи спроможні чоловіки позбутися «духу жіночості» як атрибуту східно-деспотичних чар? Власне ментальний візантинізм, який утвердився в нас з часів хрещення Русі, заважає покінчити з двоїстістю духу, витвореними на її ґрунті комплексами лицемірства. Вирішення цієї надскладної проблеми має для козацтва першочергове значення.

Насамкінець хочу зазначити: аби виконати свою історичну місію, козацтво має міркувати й «працювати» на сакральних, заповітних рівнях буття. У практичній же площині йому потрібен святий державний патріотизм, який покликаний консолідувати українців, стверджувати їхню культурну самобутність, гідний міжнародний статус.

 

Please follow and like us:
No Comments

Post A Comment