Черкаське крайове товариство Українського козацтва про сутність сучасного українського козацького руху

12 Июн Черкаське крайове товариство Українського козацтва про сутність сучасного українського козацького руху

9 червня 2018 р. в Черкаському обласному художньому музеї (ЧОХМ), у рамках проекту Інтерактивна просвітницька платформа відбулася зустріч крайової старшини ЧКТ УК з громадськістю м. Черкас. Зацікавлену розмову, під загальною назвою «Українське козацтво: відоме і невідоме», провела інтерв’юер, автор текстової версії Оксана Пушонкова – к. ф. н., доцент кафедри філософії та релігієзнавства ЧНУ ім. Б. Хмельницького, учений секретар ЧОХМ.

ЧКТ УК було представлене Віталієм Чепелухою – крайовим отаманом, Польовим Гетьманом Центрального округу, Юрієм Присяжнюком – доктором історичних наук, професором історії та етнології України, радником Гетьмана УК, Валерієм Магеррамовим – отаманом полку ім. Б. Хмельницького, помічником Гетьмана УК з питань охорони громадського порядку, Валентиною Присяжнюк – радником крайового отамана з національно-патріотичного виховання, Данилом Цукановим – козаком першої Черкаської сотні ім. Б. Хмельницького.

Пропонуємо окремі тези висловлених учасниками діалогу міркувань:

  1. Козацький дух, пронизуючи століття української історії, є потужним дороговказом майбутнього нашої країни, спільноти, держави. Маємо берегти й розвивати цей скарб Українського світу, звільняти його від нашарувань заангажованості, брехні й профанації.

  2. Основна проблема сучасного історичного мислення – понятійна. Потрібно розуміти сутність походження кожного з термінів, що його використовуємо. Роблячи спробу, скажімо, інтерпретувати таку подію як Коліївщина (ХVIII ст.), зобов’язані пояснити, чому вороги називали повстанців «гайдамаками», а самі себе вони – «козаками».

  3. Невиправдано реаліями ХХ ст. оцінювати історичні події ранньомодерної доби. У ті часи була інакша логіка мислення, мотиви поведінки. Прерогативою шляхти та козаків вважалося, приміром, «перебувати в славі». Отже, ні про які спекулятивні «геноциди» XVII – XVIII ст. мова йти не може.

  4. У сучасному виховному процесі зберігається ціла низка суперечностей. Щорічно, наприклад, у середині листопада українців масово закликають до толерантності, а вже через тиждень – до вшанування пам’яті жертв Голодоморів. Ці невідповідності неприпустимі, бо призводять до нівелювання цінностей, спотворюють генетичний код Української народу.

  5. З історіописання «виростають» природні міфи, тоді як штучні міфи людям нав’язує влада. Козацтво ж є не просто міфом, історичною пам’яттю – це, як зазначено вище, наша, українська культурна (цивілізаційна) сутність. Беручи до уваги рівень сучасної гуманітаристики, ГО «Українське козацтво» діє під гаслом «Козак – це Українець, і вище цього лише Господь Бог». Козаки сповідують ідею відтворення й творення, а не конфліктів і руйнації.

Дякуємо ЧОХМ, п. Оксані Пушонковій.

 

Слава Україні!

 

З повагою, крайовий отаман,

козаки й берегині ЧКТ УК

No Comments

Post A Comment