Черкаське крайове товариство Українського козацтва на козацькій Чернігівщині.

06 Апр Черкаське крайове товариство Українського козацтва на козацькій Чернігівщині.

Протягом 26–29 березня 2018 р. представники Черкаського крайового товариства Українського козацтва перебували на Чернігівщині, тобто в регіоні, який, окрім легендарних княжих часів, славиться героїчною козацькою добою. Аби переконатися в тому, варто побачити бодай чудові культові споруди, збудовані в часи козацького бароко, гетьманування Івана Мазепи. До речі, лише в самому Чернігові збереглося 13 таких православних храмів, 3 з яких сьогодні належать вірянам УПЦ Київського патріархату.

Нині, як ніколи, важливу роль відіграє візуалізація історичної пам’яті. На Чернігівщині цьому надається помітне значення. Зокрема, на території Іллінського монастиря, історія якого бере свій відлік ще з другої половини ХІ ст., знаходиться могила одного з керівників національно-визвольних і державотворчих процесів часів Хмельниччини, старшого сотника (полковника, з 1652 р. – наказного гетьмана Лівобережної України) Степана Подобайла (фактично – Пободайла, бл. 1600–1654).

Похований 20 вересня 1654 р. поруч із легендарними Антонієвими печерами, він відомий тим, що крім збройної боротьби за вільну (козацьку) Україну (брав участь у всіх ключових битвах українсько-польської війни), синхронно змагався й на другому, не менш важливому фронті – релігійно-церковному. У той час цей напрям боротьби виконував незрівнянно більшу роль – ідеологічну, пропагандистську, світоглядно-ідентифікаційну. До того ж С. Подобайло вважався ктитором монастиря, тобто особою, на кошти якої було відбудовано та заново оздоблено (іконами, фресками) Іллінський православний монастир, його культові споруди.

На круглому столі «Історична наука в сучасному освітньому просторі», який відбувся на базі Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. К. Ушинського, представники ЧКТ УК запропонували й підтримали наступні напрямки змагань за Україну на сучасному етапі:

1) комплексний/усебічний розвиток національної, історичної та культурної пам’яті українців;

2) пріоритетне інвестування коштів у презентацію українського інтелектуального потенціалу, причому як державою, так і громадськістю;

3) посилення роботи над пізнавально-інформаційними проектами «реабілітовані історією» й «осуджені історією»;

4) українізація освітнього простору України на засадах національної державності, демократизації, професійного зростання/ствердження, високої порядності та відповідальності, насамперед тих керівників, котрі покликані нести історичну відповідальність перед Українським народом, його минулим, сьогоденням і майбуттям.

 

Слава українським освітянам – патріотам рідної землі!

Слава Українському козацтву!

Слава Україні!

 

Хорунжий ЧКТ УК,

проф. Юрій Присяжнюк

 

No Comments

Post A Comment