Журнал “ГЕТЬМАН” про козаків Черкаського крайового товариства українського козацтва.

29 Июл Журнал “ГЕТЬМАН” про козаків Черкаського крайового товариства українського козацтва.

НАША СИЛА – В ЄДНОСТІ

На Чигиринщині в двадцять перший раз відбулося вшанування Героїв Холодного Яру 

, куди звідусіль з’їхалися тисячі людей, відбулося всенародне віче з нагоди вікопомної події.

Відкрив пам’ятний мітинг у селі Мельниках курсант Одеської морської академії Олександр Красюк. Цей юнак, родом із Черкащини, разом із товаришами два роки тому співав гімн – Визвольна боротьба саме в Холодному Яру стала взірцем для патріотів багатьох поколінь, – зазначив голова Черкаської облдержадміністрації Юрій Ткаченко.

Очільник області вручив почесні відзнаки «Холодний Яр» за сумлінне ставлення до виконання своїх обов’язків, мужність і стійкість воїнам АТО.

– Для мене велика честь бути тут, – сказала перший заступник Голови Верховної Ради України Ірина Геращенко. – Добре, що в нас є ця історична пам’ять і що на Черкащині її справді бережуть.

Наразі повітря розітнула розчулена мелодія пісні «Пливе кача…», під звуки якої учасники заходу вшанували пам’ять полеглих героїв хвилиною мовчання. У глибокій зажурі схилилися голови людей, державні і козацькі знамена…

А вже за мить усі дружно заспівали «Червону калину». Урочистим маршем пройшли козацькі формування.

Після мітингу присутні взяли участь у відкритті меморіальних знаків, встановлених на честь братів Чучупаків і на братській могилі в селі Мельниках, відвідали могили Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака та козаків полку гайдамаків Холодного Яру на сільському цвинтарі, поклали квіти до меморіалу героям Холодного Яру на Кресельцях та на могилу сотника Івана Компанійця в Мотриному монастирі.

У лісі урочисто відроджено могилу легендарного гайдамацького ватажка XVIII століття Гната Голого, оспіваного Іваном Карпенком-Карим в історичній драмі «Сава Чалий», а на берегах Гайдамацького ставу вояки полку «Азов», штурмової роти 93-ї ОДБ «Карпатська Січ» та інших вояцьких формувань освятили зброю. Тут же відбулося урочисте посвячення молоді в козацькі лави, після чого юнаки і дівчата з Черкаського крайового товариства Українського козацтва продемонстрували свою спритність і вміння у бойових єдиноборствах.

ГОВОРЯТЬ УЧАСНИКИ УРОЧИСТОСТЕЙ


image (55)
 

Людмила ДОРОЖКО, волонтер:

– Ми прибули сюди, щоб вшанувати світлу пам’ять героїв Холодноярської республіки. Дуже раді були зустрічі з бійцями АТО, яким свого часу доставляли на передову необхідні товари. Окрім наших земляків Вячеслава Петренка, Анатолія Дяченка, інших бійців із Черкащини, у 25-й повітряно-десантній бригаді несли нелегку службу також одесити Олег Єрентюк і Олег Бабич. Саме у цей підрозділ разом з Надіє Селіоновою возили гуманітарний вантаж, зібраний мешканцями села Руська Поляна. До речі, у цьому населеному пункті функціонує козацька сотня у складі 43 осіб: 32 чоловіки і 11 жінок. Особливою активністю відзначилися у цій важливій громадській справі односельці Надія Шраменко, Ніна Пономаренко, Тетяна Гринько… Це завдяки їхнім зусиллям оперативно було розфасовано значну кількість наборів сухих борщів, різних продуктів.

Повертаючись зі Сходу, везли додому щирі вітанням від бійців їхнім родичам, молили Господа, щоб хлопці залишилися живими. І вони вистояли, вижили, повернулися в рідні оселі.

image (50)

Олег ЄРЕНТЮК, боєць АТО:

– Нам приємно було відчувати турботу й підтримку з боку черкащан. Волонтери доставляли продукти харчування: від картоплі до моркви і цибулі. У скрутні хвилини цей товар дуже нас виручав. Отож щиро дякуємо мешканцям Руської Поляни, зокрема голові сільгосппідприємства «Зоря» Івану Дарієнку за постійне піклування, допомогу, патріотичні почуття, активну громадянську позицію.
Віталій ЧЕПЕЛУХА, крайовий отаман Черкаського крайового товариства Українського козацтва, генерал-хорунжий:

– Холодноярці насамперед були успішними землеробами. А в годину серйозних випробувань ставали на захист рідної землі, боронили її від зазіхань ворога. Їхнім девізом було «Воля України, або смерть!».

Славні бойові традиції підтримують нині козаки нашого товариства, які за останній період здійснили низку патріотичних заходів. Так, члени козацьких осередків записувалися добровольцями і йшли на передову, щоб гідно протистояти російському агресору. Таких було сотні. На жаль, дехто не повернувся зі Сходу.

Ми постійно здійснюємо на місцях військово-патріотичну роботу, влаштовуємо зустрічі учнів шкіл і студентів вишів з учасниками бойових дій у зоні АТО. До речі, наша присутність нині у Холодному Яру – яскраве тому підтвердження.

Ті, хто працює в тилу, організовує допомогу Збройним Силам України (збирають одяг, взуття, продукти, медикаменти тощо), залучаючи до цієї справи учнівську молодь, меценатів, спонсорів. Зокрема, школярі беруть участь у заготівлі макулатури і металобрухту, влаштовують учнівські ярмарки, а виручені кошти передають на придбання необхідних речей для бійців АТО.

Не забуваємо і про школи-інтернати, дитячі будинки, дітей-інвалідів, переселенців, ветеранів, малоімущих, багатодітні родини, яким у міру можливостей також надаємо посильну матеріальну допомогу у вигляді одягу, взуття, продуктів. У цьому напрямку тісно співпрацюємо з товариством Червоного Хреста, іншими громадськими організаціями. Активна позиція нашої громадської організації знаходить підтримку з боку місцевого населення. Саме цим можна пояснити зростання її авторитету й довір’я серед людей, поповнення наших лав переважно за рахунок ініціативної й патріотичної молоді. До речі, для юнаків і дівчат ми влаштовуємо змістовні вечори, організовує табори, де молодь опановує навички бойових єдиноборств, виконує вправи зі стрільби, гартує силу волі, сміливість і відвагу.

Діяльність козаків Черкащини базується на принципах державотворення і зміцнення обороноздатності України. Нині у наших лавах налічується понад 2,5 тисячі осіб, значна частина з яких побувала у зоні АТО.

Не можна не відзначити сумління і самовідданість крайового хорунжого Українського козацтва, радника гетьмана Українського Козацтва, професора Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Юрія Присяжнюка, крайового бунчужного Олександра Коваленка, активність у здійсненні масових заходів гімназійної сотні імені Святослава Хороброго, безкорисливість підприємця Павла Дубенка з Черкас, який узимку виготовляв для потреб бійців АТО буржуйки, інших небайдужих патріотів з Черкащини.

Глибока подяка меценату і благодійнику Владлену Лепському, який робить надзвичайно багато длярозвитку козацтва на Черкащині, допомагає учасникам АТО. Сам їздив в зону бойових дій.

Дмитро ПЕТРИЧЕНКО, курінний отаман Смілянського куреня Черкаського крайового товариства Українського козацтва:

IMG_3627

– Члени нашого куреня з великим задоволенням приїхали сюди, щоб пошанувати світлу пам’ять героїв-холодноярців, поспілкуватися зі своїми побратимами з інших куренів, скоординувати свої дії у подальшій роботі з військово-патріотичного виховання та роз-витку волонтерського руху. А козаки Анатолій Шулешко, Іван Тараненко, Анатолій Ткач, Сергій Остапенко, Степан Педченко з гурту «Терен» виконали для учасників дійства низку патріотичних пісень зі свого репертуару.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Перша друкована згадка про Холодний Яр належить історикам, що описали битви литовських та руських воїнів з ординцями в 1363–1367 роках «на Синій воді».

Через небезпечне сусідство Дикого Поля, безперервні напади кочових племен, ці землі були довгий час незаселеними. Окремі міста-фортеці та добре укріплені монастирі протягом століть були єдиними населеними пунктами від Канева і Черкас до Дніпровських порогів.

Густі ліси, горби і яри в околицях Холодного Яру здавна служили для населення навколишніх сіл місцем хорони від татар і поляків.

У 30-х роках XVIII століття в Холодному Яру була організована Холодноярська Січ. Цей ліс на десятки років став головною базою гайдамаків. У тридцяті роки їх очолювали Верлан, Матвій Грива та Іван Жила, в 40-х роках Гнат Голий, Г. Похилий, Семен Неживий.

В історію Холодний Яр ввійшов також гайдамацькою Коліївщиною 1768 року на чолі із запорізьким козаком Максимом Залізняком і сотником Іваном Гонтою. Тут почалося найбільше повстання проти польської шляхти, якому Тарас Шевченко присвятив свою поему «Гайдамаки» та вірш «Холодний Яр»:

…В Яру колись гайдамаки табором стояли,

Лагодили самопали, ратища стругали.

У Яр тоді сходилися, мов із хреста зняті,

Батько з сином і брат з братом одностайне стати

На ворога лукавого, на лютого ляха…

…Дуріть себе, чужих людей, та не дуріть Бога.

Бо в день радості над вами, розпадеться кара.

І повіє огонь новий з Холодного Яру.

Діяли тут й гайдамацькі загони під проводом Шелеста, Писаренка, Медвідя, Теслі, Письменного, Швачки, Журби, Бондаренка, Москаля, Середи, Чорного, Бороди, Рудя, Тарана, Невінчаного, Беркута.

У 1918 році на Чигиринщині з центром у Холодному Яру діяли загони, які боролися проти денікінців (революційний комітет «Чигиринська республіка» під проводом Свирида Коцура), і повстанські загони прихильників УНР, що вели боротьбу проти радянської влади. Повстанські загони Холодного Яру оперували на відтинку Черкаси–Чигирин–Знам’янка–Дніпро, їхнім осередком був Мотронинський монастир, а командував ними вчитель із села Мельників отаман Василь Чучупака. Серед повстанців Холодного Яру, які нараховували кілька тисяч, крім селян з навколишніх сіл, були і вояки з Кубані (отаман Федір Уваров), Київщини і Галичини.

У 1920–22 роках у Холодному Яру діяли повстанські загони отаманів Зав-городнього, Петренка, Хмари, Ламайярмо, Нагірного, Деркача та інших. Відстоюючи незалежну Україну, організувавши за козацьким принципом повстанські загони під керівництвом отаманів, холодноярці під гаслом «Воля України – або смерть» з 1918 до 1922 рік утримували незалежність самопроголошеної Холодноярської Республіки.

Про боротьбу козаків Холодноярської республіки з більшовиками один із учасників подій Юрій Горліс-Горський написав книгу спогадів – документальний роман «Холодний Яр». В українській радянській літературі ці події були описані у романі «Холодний Яр» М. Ф. Негоди. Деякі з подій боротьби повстанців проти більшовиків на теренах Холодного Яру та в його околицях художньо описані також у романі Василя Шкляра «Чорний Ворон».

У роки Другої світової війни діяла дивізія УПА «Холодний Яр». Крім цього, в роки війни в Холодному Яру діяло дев’ять радянських партизанських загонів загальною чисельністю понад чотири тисячі людей:

Крім цих загонів, лісами Холодного Яру в березні 1943 року пройшло рейдом партизанське з’єднання радянського генерала Наумова.

Пам’ятні місця

Кресельці — садиба Кресельцького лісництва. У центрі її пам’ятник Тарасу Шевченкові, встановлений працівниками лісництва на відзнаку перебуванняпоета у цих місцях;

Гайдамацький (Монастирський) ставок — ставок біля Мотронинського монастиря, де гайдамаки святили ножі. У 1968 році на його дні його було знайдено немало ножів, люльок, кресал та інших речей гайдамаків. Знахідки були передані до Чигиринського краєзнавчого музею. Існує легенда, за якою один з ватажків гайдамацького руху дожив до столітнього віку. На базарі в селі Деренковець (нині Корсунь-Шевченківський район) він здибався з Федором Симиренком, якому вказав на скарб на дні гайдамацького ставу. За цей скарб і розбагатіли цукрозаводчики Симиренки;

Печери — розташовані майже навпроти гайдамацького ставка. Зі слів старожилів, довжина підземних ходів близько 28 кілометрів. Вели вони від Мотронинського монастиря до оборонних валів, до Холодного, Червоного, Святого валів. Є печери між стародавніми городищами, на Кізій горі біля Жаботина. Вхід до них був у підземеллі церкви Іоанна Златоуста закритий кам’яною брилою та майстерно прикрашений химерним плетивом вінків. Українськийписьменник і композитор Гнат Мартинович Хоткевич у 1926 році пройшов підземними холодноярськими ходами близько чотирьох кілометрів. У нетрях Холодного Яру виявлені печерні церкви, каплиці, підземна в’язниця з набором тортурних знарядь. У часи Другої світової війни німці відшукали один з найбільших входів до стародавніх підземних печер і, гадаючи, що там міститься одна з партизанських баз, підірвали його;

Мотронинський монастир — православний монастир, заснований в лісовому урочищі на місці скіфського Мотронинського городища; Пам’ятник партизанам — відкрито у серпні 1978 року в присутності п’ятнадцяти тисяч колишніх партизан, передовиків виробництва, піонерів і комсомольцівЧеркаської і Кіровоградської областей. Скульптор — Станіслав Грабовський;

image (48)

Кам’яна стела — стела споруджена в пам’ять триразового перебування в цих місцях Тараса Шевченка у 1822, 1843 та 1845 роках;

Могила Йосипа Шелеста — могила гайдамацького ватажка, вбитого напередодні повстання. Розташована у лісовому квадраті № 48;

Вали оточують холодноярські городища. Мотронинське має ще й внутрішній вал. Висота зовнішніх валів цього городища — від 20 до 25 метрів. Загальна довжина їх — понад 57 кілометрів;

Склик — традиційне місце збору гайдамаків і козаків. Розміщений за ворітьми Мотронинського городища, що виходили на Чорний шлях. На великому дубівисів казан, дзін якого було чути на кілька кілометрів. Неподалік від склику і біля хутора Буда збереглися рештки виробництва заліза; Великодня Гора — найбільший земляний насип у холодноярських лісах. Легенди віщують, що там перепоховане тіло Богдана Хмельницького і закопані козацькі скарби;

Дуб Максима Залізняка — росте на південному схилі Кириківського яру за хутором Буда. Його обіймище 8 метрів 90 сантиметрів, висота — 24 метри[3]. Стовбур шість раз вражали громовиці. Під його шатром відпочивали Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Павло Павлюк, Максим Залізняк, Андрій Журба, Семен Неживий, Тарас Шевченко та інші.

прес-центр ЧКТ УК Надія Селіонова. 

No Comments

Post A Comment