Черкаське крайове товариство і … ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІОТИЗМУ!

31 мая Черкаське крайове товариство і … ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІОТИЗМУ!

Студенти двух Черкаських університетів взяли участь у козацьких змаганнях.
Вони билися, піднімали гирі, стрибали в мішках, і все за для того, щоб довести: ГІДНІ НАЗИВАТИСЬ КОЗАКАМИ!

Історія

За переказами, заселення території села розпочалося наприкінці 17-го століття рибалками.

Герб села Свидівок. Знак на в’їзді з боку Канівського шосе.

Перші поселення виникали на правому (підвищеному) березі Дніпра серед численних боліт, оточених непрохідними хащами. У лісах водилося багато хутряних звірів, на болотах — птиця. Перша церква була збудована 1672 р., зараз від неї не залишилося й сліду.

Перша писемна згадка про село Свидівок датується 1740 р. За легендою село у його сучасних межах засновано козаком, переяславським отаманом Свидом (Свідовим), у якого була дружина Ганка і 7 доньок, за що хутір називали поза очі «Світ дівок». Коли ж він видавав їх заміж, то всі зяті лишались разом з дівчатами та їхнім батьком-козаком. Це й були перші мешканці села.

У липні 1752 р. гайдамацький загін кількістю 11 чоловік під проводом отамана Кирила Уса здійснив напад на польську шляхту та орендарів.

Село вважалося державним, селяни не выдбували кріпаччини, тому населення поповнювалося за рахунок кріпаків-утікачів.

Козаччина в топоніміці рідного краю

Загальновідомо, що українське козацтво є особливим самобутнім явищем, що виникло в середньовічну добу. Протягом кількох століть воно залишалося важливим фактором політичного, соціального і духовного життя України. Козацтво справило помітний вплив на формування української народності, розгортання національно-визвольного руху, у захисті населення, творенні зародків української державності, розквіті самобутньої культури, звичаїв, які і понині звуть козацькими.

Населення Черкащини відіграло особливу роль у часи виникнення козацтва та його розвитку. Недарма наш край називають колискою українського козацтва. Адже козацьке населення нашого краю по суті перебувало біля джерел творення військово-політичної організації українського козацтва – Запорізької Січі, а також реєстрового козацтва.
Згадки про події тих років є в козацьких літописах, історичних документах, у фольклорі, історичних працях. Про козацький період свідчать археологічні знахідки, залишки фортець та інших укріплень. А ще про той славний період в історії нашого краю свідчать топоніми – власні географічні назви. Отже, розглянемо ті топоніми Черкащини, що мають козацьке походження.
Чимало топонімів краю мають в своїй основі слово «козак». Це кургани Козацька Могила в Городищі, на північній околиці Корсунь-Шевченківського та біля сіл Моринці, Шендерівка і Яблунівка того ж району. За народними переказами в них були поховані козаки.
В селі Свидівок Черкаського району є Козакова криниця. За переказами, їх викопали козаки.
До 1959 року біля села Сагунівка Черкаського району існувало Козацьке озеро. За легендою назва його походила від того, що в озері було потоплено багато козаків і повстанців. За аналогічною легендою отримав назву і Козацький став в селі Худяки Черкаського району.
«Козацькі» назви мають і ряд населених пунктів. Це села Козацьке Звенигородського району, Козачани – Шполянського та два села Козаче в Драбівському і Христинівському районах. Всі вони були засновані місцевими козаками у XVII – XVIII ст. Назву Козацьке має і частина села Яснозір’я Черкаського району. Колись, ще в 1637 році, тут відбулася знаменита битва під Кумейками під час селянсько-козацького повстання проти польської шляхти під проводом Павлюка.
Від козацьких укріплень, поселень, звань тощо походить назви іще ряду поселень Черкащини, а також мінливостей рельєфу місцевості.
Цікаву козацьку назву має село Бачкурине Монастирищенського району. За народним переказом вона походить від слів «Бачиш курінь?» В другій половині ХVII ст. на місці сучасного Монастирища була козацька залога, а в 4-х кілометрах від неї, на шляху Брацлав – Умань, козацька вежа. На ній почергово вартували козаки. На запитання: «Як їхати на Умань?», козаки відповідали: «Бачиш курінь? Туди й їдь». У розмовній мові це звучало спрощено: «Бач курінь?» Коли ж згодом тут виникло поселення, то його й назвали Бачкурине.
Село Бурти Шполянського району виникло на початку XVIII ст. За основною версією, назва походить від козацького укріплення. Воно складалося з кількох земляних насипів – буртів, посередині яких був бастіон у якому розміщувалися козацькі гармати зі сторожовою обслугою. Село Витязеве, того ж району, за переказами виникло у XVIII ст., як сторожовий козацький пункт у боротьбі проти нападів турків і татар. Козаки не раз мужньо відбивали напади ворогів, через що місцеве населення гордо називало їх давнім руським словом «витязі»
На честь козацької слави і виграної перемоги названо село Виграїв Корсунь-Шевченківського району. 20 травня 1648 року поруч цього поселення українське військо на чолі з Богданом Хмельницьким розгромило польську армію.
Назву Кошовівщина має урочище поблизу села Байбузи Черкаського району. За місцевим переказом його назва походить від кошового, який жив у цій місцевості.
Перша згадка про село Коротине Шполянського району сягає 1771 року. За переказами, на території села був дерев’яний козацький замок – фортеця, оточений земляними валами. Тому назву Коротине виводять з двох слів: корь – дерево і отин – невелика фортеця, оточена валами.
Село Озірна Звенигородського району відоме з XVIII ст. За переказами, назва походить від спостережного пункту козаків, так званого озірного місця, з якого проглядувала давня Звенигора і навколишні села, які можна було попередити звідси про наближення ворога.
В основі назви села Паланочка Маньківського району та двох хуторів Паланка, що існували до 1958 року в Уманському і Смілянському районах, адміністративно-територіальна одиниця Запоріжжя – паланка.
Село Полковниче Маньківського району відоме з XVIII ст. У 1958 році воно було приєднано до с. Іваньки. Назва ж утворилася від військового звання полковника Запорізької Січі, який нібито володів цими землями і свого часу заснував тут хутір. Прізвище його загубилося, а от військовий чин запам’ятався.
Від звання козацького командира – сотника походили назви двох колишніх населених пунктів. Це село Сотниківка Золотоніського району, яке у 1958 році приєднане до села Зорівка та хутір Сотницька Гребля, того ж району, який у 1958 році приєднаний до села Драбівці.
Неподалік села Байбузи Черкаського району, на березі Вільшанки, знаходиться курган Стара Січ. Гадають, що тут був укріплений табір, де збиралися козаки і втікачі від польського гніту.
За переказами козацьке походження має і село Сушки Канівського району. За давніх часів козаки, що пливли по Дніпру, зупинялися зимувати у селі Бубнові. Свої човни вони ставили у спеціально прокопані канави і залишали їх на сушку – зимову стоянку. Згодом біля цих водних рукавів виникло поселення з такою назвою.
Сучасне село Ярославка Шполянського району, засноване на початку XVIII ст., до 1954 року мало назву Сучок. Воно виникло на місці козацького укріплення. Словом «сучок» козаки називали міцні земляні бастіони, де стояли гармати. Щодо нової назви поселення, існує народна легенда, що в давнину, в Довгому яру під селом, відбулася запекла битва козаків з татарами і турками, під час якої козаки винищили вороже військо. На честь переможної битви жителі назвали цю місцевість Яр Слави, від чого і виникла нова назва – Ярославка.
Ще одна невелика група топонімів походить від прізвищ козацьких ватажків. Так, селище Богунове Смілянського району утворилося в однойменному урочищі. За переказами тут стояв полк Івана Богуна. Назву Івана Богуна мала і колишня пристань на Дніпрі нижче гирла Золотоношки. Нині вона затоплена водами Кременчуцького водосховища.
З іменем керівника козацько-селянського повстання Северином Наливайком пов’язані два топоніми. Це Наливайків яр поблизу села Моринці Корсунь-Шевченківського району та Наливайків шлях, що пролягає від села Журавка Городищенського району і до сіл Квітки і Переможенці Корсунь-Шевченківського району.
За народним переказом назва села Нечаєве Шполянського району походить від прізвища козацького полковника Данила Нечая, якого Богдан Хмельницький наділив цими землями.
Селище Сагайдачне Городищенського району засноване, ймовірно, у ХVII ст. За місцевим переказом поблизу поселення відбулася битва козаків гетьмана Сагайдачного з ворогами.
Як бачимо більше 30 топонімів нашого краю без сумніву мають козацьке походження.

No Comments

Post A Comment